Красивые поздравления

Історія мого краю. Кость Пестушко

Багата земля криворіжська. І корисних копалин вдосталь, і люди роботящі та доброзичливі. І клімат чудовий. Трохи повітря не завжди корисне..Так це зараз. А ось раніше… А що було раніше? Що ми знаємо про те, яким був наш край, наприклад сто років тому? Що ми знаємо про тих, хто тоді жив тут і як творив наше майбутне? Адже наше минуле, та ні!Будь -чіє минуле творить не тільки сьогодення, а і мабутне..То якими ж були наші пращурі? Як працювали, як відпочивали? Що було для них важливо? Що ми знаємо? Це все історія мого краю.

 

А знаємо ми дуже мало. Навіть сказати вірніше — майже не знаємо… Чи багато хто чув про молодого, завзятого та талановитого парубка -Костя Пестушко, який у 21 році став атаманом Холодного Яру і підняв народ Криворіжжя та навколишніх сел на боротьбу проти “Червоної Чуми”?   Проти більшовиків та Червоної Армії, які хтіли не просто знищити українців, а стерти навіть спогади про Україну, як самостійну країну.

Кость Пестушко Автор Канібор

А жив Кость у селі Ганнівка, зараз Кропивницька область. Тоді вже Російська імперія керувала нашими краями та все намагались якось зневілювати українське. Бо названу область тоді називали — Єкатеринославська губернія…

Та грець з ним.. З губерніями тими… Було Костю, який до речі, був осіченим юнаком із доволі заможної сім’є всього..21 рік. Ви тільки вдумайтеся! Майже дитина! Подивіться зараз на юнаків його віку? Хлопчики! А цей розумний та свідомий юнак вже у 19 років командува ротою!

 

Цікавий та тяжкий був шлях молодого військового командира, та в 21 рік Кость , після довготривалих підготовчих заходів, стає атаманом війська степового і починає боротьбу проти більшовицьої загарбницької армії. Все це нам розказав на святкуванні 119 річниці з дня народження Костя Пестушко, Степового-Блакитного, у криворізькій школі № 40, відатний Олександр Олександрович Мельник, заслужений працівник культури України, заступник директора міського історико — краєзнавчого музею. Археолог та історик. Колись, я можливо повернусь ще до цієї теми… Колись я ще спробую ррзказати вам про те, як загинув у 22 роки Кость..Хоча. Як загинув? Підло та низько його вбили більшовики..І все тому, що зрадивши його повстанці вказали на дівчину, яку він кохав.. І коли Кость хтів попрощатися з коханою, аби виїхати з країни, аби пересидіти важкі часи і знову стати до боротьби, ці потвори з червоними зірочками на будьоновках, просто застрелили Костя. А потім привезли його труну у місто, де вона стояла 3 дні, аби всі мали побачити, що буде з тим, хто не хоче Радянської влади..Хто хоче бути українцем..Зі своєю мовою, зі своєю історією, зі своїми звичаями та традиціями…

 

Кілька фото для звіту і купа планів у голові…

IMG_20170210_132312Це -Олександр Олександрович Мельник

IMG_20170210_134913

 А Марія нам співала так проникло та щемно, що сльози самі застилали очі…голос..який голос…..

 

IMG_20170210_135200Володимир Стецюк трошки дорозказав того, що нам Пан Мельник десь притримав..Можливо то було на наступний рік?))

IMG_20170210_141735

Оксана Зоря..

IMG_20170210_142843

Генадій Гребенюк

IMG_20170210_144739

Вправний козак із шаблями та бойовим мистецтвом бою…

IMG_20170210_151446

Паша Осіков

IMG_20170210_125813

А це ми з Танею Асадовою, а за нами -справжнісінькі козаки!

IMG_20170210_124256

Світлана Балобаба та я  перед концертом трохи попозували..ну як же без селфі?))

16731521_1000215870079438_1050002923_oА це мої друзі, Паша Осіков та Гена Гребенюк, які разом зі мною готові їздити хоч на край світу, аби зробити концерт!

IMG_20170210_160514Звісно, що в кінці були посиденьки, де Марійка співала щемливу пісню «Яничари», Стецюк з Мельником розказували нам про археолога( забула прізвище) нашого земляка, ячкий знпайшов «Золоту Пектораль» і вмер від рака горла, бо держава знахідку взяла, а допомоготи талановитому краєзнавцю не захтіла. Ми з Сві тланою Балобабою(історико-краєзнавчий музей) пили чай з трав, яким нас частував молодий Козак, а Гена та Паша іли пиріжки….І сиділи ми б так довго, бо хоч було і шумно, про те цікаво…..Але..пора було додому…..

Ось така цікава та ще досі не розкрита історія мого краю. Історія Криворіжжя, такого, яке воно є насправді. Такого, яке воно було. З забутими іменами та подіями, з перевернутими датами та знищенними пам’ятниками.З насаджуванням чужого, як ото у фільмі “Чужий і Хіщник”, так і тут.. Засміченнні мізки людй тяжко сприймають справжню історію мого краю, але її потрібно знати.. Бо якщо ми не знаємо свою справжню історію, то вона повторюватиметься знову і знову…

 

Оставить комментарий

Если вам приглянулся стих и вы решили его разместить у себя на страничке или использовать в дальнейшем в конкурсах, уроках, тематических вечерах, указывайте пожалуйста авторство и ссылку на сайт. Это не сложно и не будет считаться воровством.
Свежие комментарии
Рейтинг@Mail.ru Каталог webplus.info
Яндекс.Метрика