Красивые поздравления

Вірш про Україну

У кожної людини є Батьківщина. Моя Батьківщина — це Україна. І повага до своєї Батьківщини має бути в кожному серці, в кожній душі та має виховуватись змалечку. Бо можна змінити місце, де живеш, можна змінити місто, країну. Але забувати або зраджувати свою Батьківщину -то є недостойний людини вчинок.

Моя Батьківщина

Розмова з сином

Пригорнувшись до своєї мами,

Щиро син маленький запитав:

-Мамо, я дорослим скоро стану

Ким ти хочеш, щоб тоді я став? -

Задивившись, мовила матуся:

- Головне, мать людянність в собі,

Я за тебе, любий, помолюся,

Щоб щастило по життю тобі.

Пам’ятай: в яку б лиху годину,

Та в який би не потрапив буревій,

Ти ніколи синку, Батьківщину

Та народ свій зрадить не посмій!

22.08.2014

Війна

Україна у вогні. Палає.

Йде війна поміж добром та злом,

Стогне Батьківщина, знемагає

Наче птах із зламаним крилом.

Хто країну захистити зможе?

Янголи? Та чи вони не сплять?

Хто їй в цьому пеклі допоможе?

Села та міста її горять!

Світло й Темрява затіяли кривавий

Та жорстокий, не по-людськи, бій

Б’ється Сатана та Боже правий,

За мою країну йде двобій.

за мою країнну йде двобій

17.09.2014

Україна це …

Що для мене Батьківщина?

Це — мій дім, моя рідня,

Це — держава Україна,

Це — свята моя земля.

Це — багато мов лунає,

Наче пісні водограй,

Що країну всю єднає,

І летить із краю в край.

Це в тяжку для нас годину

Підійнявся весь народ,

Встав на захист батьківщини,

Кожен з нас є патріот.

Україна — наче мати,

Маєм неньку берегти!

Кожен мусить пам’ятати:

Україна — це і ти!

5.10.2014

* * *

Цей вірш був написанний до святкового заходу у м. Кривий Ріг по вшануванню бійців АТО і нагородженню їх ордном «За вірність присязі».

Епоха України

Тихіше люди! Вслухайтесь мерщій!
Відчуйте серцем грандіозну зміну,
Ми — свідки та учасники подій,
Коли народжується новая країна.

Ми не самі, за нами Янголи стоять,
І світлі сили нам допомагають,
Щитом їм служить Божа благодать,
Вони атаки темних вібдивають.

На усіх рівнях за країну йде війна,
Щоб «українець» звання гордо ми носили,
За право це — велика сплачена ціна:
Своїм життям його бійці нам оплатили.

Тож в кожне серце світло хай зайде,
І кожен вибір зробить: проти він чи з нами?
Епоха України світом йде,
Вкарбовуючись в пам’ять іменами…

17.06.2015

Гімн громадського активіста

Час… на все потрібен , дідько, час!
Проте його майже немає,
Вже доля карти розкладає,
Й мовчіть про те,чи є запас.

Чи встигнем? ВІдунка мовчіть.
Лукаво в небі зорі світять,
І ми забули, час -то мить,
Летять в історії століття.

Чи Україна розцвіте?
Чи чути будем рідну мову?
В очах людей питання знову,
Та тільки відповіді де?

Навпроти Всесвіту ми -пил,
Та навіть пил всього так може!
Як зрозуміти схоче кожен,
Що має він достатньо сил

Зробить свою маленьку справу,
За кроком крок,уперто йти.
І просуватись до мети,
То змінемо свою державу.

Ти лише рук не опускай…
На час — то марні сподівання.
Зрости в собі оте бажання
І свою справу -починай..

І не дивись, чи бачить хто?
Коли раптово озирнешся,
в душі своїй ти посміхнешся,
таких, як ти вже буде сто,

А потім — ліку їм нема!
То не важливо! Головне,
Що часу трохи ще мине,
Й Ти зрозумієш, не дарма

Тобі далИ цей шанс світи,
І ти Людиною вродився,
В тобі Господь — не помилився,
То ж гідно шлях земний пройди.

17.11.2017

Цей вірш був навіяний роздумами криворізької громадської діячки, волонтерки, Альони Лаштоби. она побачила у Пенсійному фонді жінку -переселенку з Луганська, яка переводила пенсію до Кривого Рогу. Та не просто не знала ніц з українською, але щей пихато зауважувала, що мова їй не потрібна і хизувалася своїм незнанням навіть елементарного. така безграмотність говорить дуже багато за людину, але Альона, як людина патріотична, дуже перейнялася цією проблемою і образилася. На її питання громаді, коли ж врешті такі ось «приживали» навчаться хоч розуміти українську, адже вона все життя живе в Україні, люди давали різні відповіді. І хтось написав, що потрібен час.

Я знаю дуже багато поважних та розумних, дієвих та патріотичних громадських активістів, у яких інодіопускаються руки. І тому я хочу, щоб мій вірш був не тільки їм підтримкою , але й надихнув інших стати на шлях свідомого життя, а не просто шлунково -випорожньюванного існування.

Живу я у свої країні

Живу я у своїй країні,

Де небо, голубе, як льон,

Де море — шовковисто-синє,

І де лунає кілька мов.

Я хочу в спокою та мирі

Свою країну підіймать,

Де люди — добрі, світлі, щирі,

Де дух свободи не зламать.

Та чорні хмари небо вкрили

Свинцем, нам дихать не дає,

Молюся:” Боже, дай нам сили,

Щоб захистить життя своє!”

Та зірка наша не погасла,

Країна нам — понад усе!

Звучать патріотичні гасла -

Народ на боротьбу встає!

Ми захистимо нашу неньку,

Такий народ не подолати,

У нас бо, як писав Шевченко:

Повстане син та поруч мати.

Кобзар писав-бо нам :”Єднайтесь!”,

Країну ми не продамо,

Схід,Захід, Південь — піднімайтесь,

Та відсіч ворогам дамо!

Сбудуєм новую країну,

Щоб край наш, мов троянда цвів!

Славімо,браття, Україну!

Як нам Шевченко заповів!

 

Оставить комментарий

Вы должны авторизоваться для отправки комментария.

Если вам приглянулся стих и вы решили его разместить у себя на страничке или использовать в дальнейшем в конкурсах, уроках, тематических вечерах, указывайте пожалуйста авторство и ссылку на сайт. Это не сложно и не будет считаться воровством.
Свежие комментарии
Рейтинг@Mail.ru Каталог webplus.info
Яндекс.Метрика