Тут будуть нові вірші про АТО, про воїнів АТО, про наших захисників. Вірші про АТО народжуються несподівано, особливо, коли душею та серцем хвилюєшься за когось, думаєш, молишся. Наші хлопці, які зараз на війні, з м’якою назвю АТО, потребують нашого тепла, нашої підтримки та нашої уваги. Вони боронять наш мир, наш спокій та нашу землю. Ми маємо низько вклонитись всім, хто зараз нас там захищає і вічно пам’ятати всіх, хто поліг за наш мир. За те, щоб ми зараз спали у теплих ліжечках, поки вони мерзнуть у холодних землянках під обстрілами «Градів». Щоб ми могли насолоджуватись сміхом наших дітей та рідними посмішками наших близьких, поки вони , тримаючи у нагрудній кишені світлину свого маля, мами чи коханої, перетягують жгутом свою рану або відстрілюються від підступного ворога. Тож пишіть їм вірші про АТО в листах, в’яжіть шкарпетки та балаклави, готуйте сухі борщі чи купуйте ліки, бо вони зараз — наше все. І наше життя залежить від них. 22.01.2016 продовжуючи цей запис, який я почала писати рік тому, хочу згадати ще тих, кого від нас забрала ця клята війна… Тих українських вояків, які захищали цілісність нашої держави і не пускали ворога до нас..Щоб ми спокійно жили, спали, працювали.. Їх немає вже з нами, але пам’ять залишиться серед нас…

 Загиблим воїнам

 

Іноді… хочеться заплющити очі і нічого не бачити.
Іноді … хочеться заткнути вуха і нічого не чути.
Не читати про смерті в АТО і себе пробачити.
Жити як усі он живуть і байдужим бути…

Так же легше, як інші, хіба ми кращі чи гірші?
Та душа, вона не сліпа і крається болем…
І пишуться знову загиблому воїну вірші,
Що сьогодні був прийнятий Донеччини полем.

Серце знов обливається кров’ю рясно і болісно.
На могилки героїв йдемо і приносимо квіти.
У малому селі, у райцентрі або в мегаполісі
Ми загиблому воїну вдячні за даний шанс… жити

Мені б змовчати може, та Янгол торкає за плечі,
Обіймає :»Залиш у віршах його, пам’яттю жити.
Це для нього так мало, але це такі святі речі.
Хай читають про нього у школах країною діти…

Всі стежки заростуть первоцвітом з роками строкато,
«Хто лежить тут?» — Стирає все пам’ять, буденність та люди…
Правнук прадіду в школі читає посмертну присвяту…
А це значіть, що воїн живим з нами пам’яттю буде.

1.12.-2.12.2016

Вірш воїнам АТО

Горять оченята, відкриті серця,

І тиша врочиста у залі,

Стоять дітлахи в час промови бійця,

Не зводять очей від медалі.

Спитали: «А як у полоні було?»,

Наївне питання малечі.

Від спогаду в серці бійця запекло,

І наче щось впало на плечі….

» Було.. І емоцій, і різних думок,

Але головне пам’ятаю,

Щоб вижити, згадував всіх діточок,

Бо знав, саме вас захищаю.»

Чийсь схлип розірвав навпіл тишу дзвінку,

І каменем в душу запало:

Біляве дівчисько сиділо в кутку

І щиро так, чисто ридало.

4.12.2015

День святого Миколая і АТО

День святого Миколая. Країна святкує.

А на Сході «Перемир’я» стріляє, лютує,

Наче Сатана сказився — «Гради» заправляє,

І бійців АТО смертельним дощем поливає.

У містах ялинки ставлять — дітвора щаслива!

А на Сході з «Ураганів» л’є смертельна злива.

І подумалось: » У кого захисту питати?

Миколая? Чи до Бога молитви читати?»

Ні, мабуть то марна справа — святі нас не чують,

Лише воїни АТО країну врятують.

Тож збираємо посилки, несем передачі,

Пишем воїнам листи з побажанням вдачі,

Вони — наші святі, й величні, й всесильні,

Захистять лише вони, щоб ми були вільні.

Тож на воїнів молюсь, і серцем благаю:

Бережиться, наші рідні, ми на вас чекаем!

19.12.2014

Патріот

В тебе є вишиванка. А у неї прикраси немає.

І не може купити, віддавши так сотень зо п’ять.

А купила нитки і плести рукавички сідає,

Бо в землянках замерзлих бійці наші в холоді сплять.

Ти в віночку квітчастім ідеш — вся така гордовита,

А хтось мовчки в АТО для бійців передачі склада,

І везе їх у ніч по дорозі, що мінами вкрита,

І свій вчинок,геройський, простим та буденним вважа.

Ти купуєш коньяк український, як пАтріотично!

А жінки сушать вдень та вночі “сухий борщ” для АТО,

І для них “недосип” не трагедія, це стало звично,

Бо вважають, що краще за них так не зробить ніхто.

Патріот — це не той, хто у модній іде вишиванці,

І не той, хто у груди себе тяжко б’є і кричить,

Патріот — це коли ти спитаєш, прокинувшись вранці:

”Для країни своєї що можу сьогодні зробить?”

27.12.2014

Повернувся з полону

Живий!… Учора повернувся! Я реву…

Та за слізьми рядків листа не бачу…

«Син вісім тижнів у полоні був..»

І я безглуздо не сміюсь, а плачу.

«Чого ревеш?» сама собі кажу,

Читаю: “ Полонених обміняли…”

Подяку Господові вкотре шепочу,

За те що, сина матері віддали.

На “свій” /“чужий” нема розподілу синів,

Всі рідні і додому всіх чекаєм,

І за синів нам невідомих матерів,

Молитви кожен вечір Господу читаєм.

21.01.2015

Загиблому » Другу Танчику»  Флерко Миколі посвята

А твоя весна вже не прийде…

В день останій лютого загинув,

Жінку, троє діточок покинув,

Зупинилось серце молоде..

Називали тебе «Танчик друг»,

Та Флерко Микола — люди звали,

І у Кам’янець -Подільску знали,

Що немає золотіших рук.

Серце чуйне, з гумором завжди,

А талант у техніці від Бога..

Та коротка по життю дорога

В небеса ведуть тепер сліди..

Добровольцем сам на схід пішов,

В «Правий Сектор», з ворогами битись…

Щоб могли онуки народитись -

На війні пролив свою ти кров.

Міна.. І собою ти прикрив

Журналіста, щоб живим зостався..

І як зазвичай, тоді всміхався,

Перш, ніж очі назавжди закрив..

Наш Герой! Країни кращий цвіт!

Чуйний, чесний, золота людина,

І тобі вклоняється країна,

«Танчик Друг», ти прикрашав наш світ!

1.03.2015

В пам’ять Госпітальєра Єви

(Олена Пірковська, нині Олена Зєлінська)

 

 

Давайте помовчим про неї…
Не треба слів, не в тому сенс..
Хай пролітає над землею
Наш біль.. До Бога.. До небес ..

Хай там її зустрінуть радо,
Їй вже нічого не болить….
І в церкві мерехтить лампада..
А нам ця втрата так щемить….

Госпітальєри — то від Бога….
То наче янголи земні…
Пройшла вона свою дорогу,
Освітлююючи наші дні….

Їй спогадами в серці жити
І в вічність пам’яттю ввійти…
Жила, щоб нам добром світити,
Тепер із неба нам світи!

22.08.2015

Лист до матері

від загиблого сина

Тримайся, мамо, бережись!

Ти робиш вірно все, я знаю.

За мною, люба, не тужи -

Бо я ту тугу відчуваю.

Не треба сліз, не будь в журбі,

З тобою завжди я лишаюсь..

Щоночі з неба я тобі

Яскраво зіркою всміхаюсь..

Як вітерець легкий блука,

Торкаючись твого волосся,

Ти знай, що то моя рука

Тебе голубить… Не здалося…

Я завжди поруч: у квітках,

В дощах, у сонці, у веселці..

Тобі приходитиму в снах..

Залишивши тепло на серці..

13.06.2015

Лист бійцям АТО

Напишу бійцю послання,

У шпиталь чи на війну.

Від схід сонця до смеркання

Буде оберіг йому.

Має знати: ми думками,

Молитвами — поряд з ним,

І хай нашими словами

Буде дух його міцним.

У яку б скрутну годину

Не потрапив би боець,

За тобою, побратиме

Вболіва мільйон сердець!

Закриваючи собою,

Не пускаєш лихо в дім,

Ми пишаємось тобою,

Ти -потрібен нам усім!

17.08.2015

 Загиблим воїнам АТО

Напишу тобі вірша…

Ти його вже не почуєш,

Бо на небі вже ночуєш,

Стала зіркою душа…

Напишу я для людей,

Щоб тебе запам’ятали,

Та ім’я не забували,

Поміж суєтних речей.

Ти залишишся в словах,

Крапками поміж рядками ,

Щоб завжди ти був із нами,

В діях, в серці, молитвах.

Напишу…З твоїм ім’ям,

Що герої не вмирають,

В небо душі їх злітають,

Щоб світити завжди нам.

Подякуй Воїну!

 

Завжди духу бракує чомусь на подяку..

На тепло від душі і на посміх очей..

Дерев’яним язик враз стає з переляку -

Так людьми нівелюється безліч речей..

На пероні бува в камуфляжі та берцях

Ти побачиш його, він мов «втома війни»…

Ти скажи йому «дякую, друже!» від серця

І за себе , за весь наш народ обійми..

Для бійця стануть трудноші враз всі дрібними..

І розгладяться зморшки за мить на чолі,

Передай вояку та його побратимам

Українців любов та уклін до землі!

В пам’ять

В пам’ять замученному у полоні українському воїну, Ігорю Брановицькому

Плачуть янголи знов через мене…

А у грудях пече та болить…

Наче чути слова «Моя нене!»…

Наче бачу останюю мить:

Зуби зціпивши, стогін рве тишу..

«Забери!» — лише Бога просив,

«Хай я землю скоріше полишу..

Бо терпіти немає вже сил…»

І не в змозі нічого змінити,

Кров’ю крила свої замочив,

Пада янгол від болю звільнити…

Перед ним на коліна.. Без сил.

Плаче янгол: земля всиротіла.

То з народждення доля така..

Щоби потім нам з неба світила

Наче зірка, душа вояка.

22.01.2016

Загиблому синові

В пам’ять Іллі Гайдука

Лист до Іллі від мами Надії

«Все сегодня наберу где-то в 22-00 люблю вас»

Досі живу із розірваним серцем я, синку..

Так і чекаю останню оту смс…

Ти, наче вчора залишив мене на хвилинку,

Та вже два роки ти янгол та житель небес…

Марна то справа, шукати у діях покою,

Марно чекати вночі забуття — не засну…

Серце моє відлетіло на небо з тобою,

Кожної ночі чекаю на зірку ясну…

Я відчуваю, хоч може це здатися дивно:

Зірка вечірня яскрава така звіддалля,

Світлом всміхається лише мені, і наївно

Думаю, що то сміється синок мій, Ілля…

14.06.2016

Лист братові

 Написано десятирічному кучерявому хлопчику,  Іванкові  Кучіну для брата Дмитра ( м. Перещепино)

На шматочку паперу малює старанно
Сонце, небо і квіти — кучеряве хлоп’я.
Хай виходить незграбно, може навіть погано,
Та підписує щиро брата свого ім’я.

«Брате, Дмитре! Це пише тобі твій Іванко!
Поки ти там на сході мене борониш,
Я за тебе молюсь кожен день до світанку,
Хоч і знаю, що ти теж в цю мить вже не спиш!

Де ти зараз? В Дебальцево чи у Попасній?
Передай там привіт всім таким, як і я.
Ми не зайди з тобою, в країні ми власній,
Захищаємо дім наш, де всі ми-сім’я..

Мама плаче і каже, що ти ще дитина.
Та яка ж ти дитина в свої двадцять два?
Ти пішов захищати свою Батьківщину
Щоб родина твоя була вільна й жива…»

І такі ось малюнки, листи і привіти
Другий рік шлють в підтримку дорослі й малі
Бо душа патріота не змогла б не боліти
Відчуваючи горе своєї землі…

18.08.2016

Вірш про АТО

 

Анатолію Гурському (Кривий Ріг)

Всі питають, як я ворогів наших бив
Чи людей убивать довелося?
Та ніхто не спита: що ти їв там чи пив?
Як тобі взагалі там булося..
Наче ти не людина, а проклятий звір,
І тобі не болить і не тяжко.
Це так боляче чути буває, повір,
Від питань цих на серці так важко.

І від спогадів тяжких у груддях щемить
Й серце б’ється неначе шалене,
Я всіх нас боронив в найстрашнішую мить,
Тож таке не питайте у мене…

Не прости

Не прости, будь ласка, ніколи…
За сусіда — Миколу в полоні…
І за страх, що у серці коле..
І за сльози за ним..солоні…

Не прости, будь ласка, за сина
В Іловайськім котлі убитим
Офіцером російським в спину….
За надію..непережиту…

Не прости оті рученята,
Що тримають батькові руки..
У труні…а їх так багато…
Тих сердець, що не хтять розлуки..

Не прости за слова «ніколи»…
«Він на небі».. «А де мій тато?»
І за дошки на стінах школи….
Намагайся це не прощати..

Бо пройде ще часу чимало ,
Пам’ять може щось загубити…
Як країну твою вбивали..
Ти не маєш права … простити..

15.01.2017

Навіяло постом волонтерки із Краматорська Таніти Армін:
пам’яті Костіка та всіх загиблих хлопців

Він не дзвонив

Оленці Лаштобі ( Кривий Ріг)

«Не реви! Ти чуєш? Не реви!
Обіцяю, Він повернеться до тебе…
Тільки ти надією живи,
І проси про це частіше небо…

Не сумуй! Ти чуєш? Не сумуй!
Що казав — ділити навпіл треба..
Ти ві сні прийди і.. поцілуй…
Вам обом є щира в тім потреба…»

Говорила їй в той вечір сотні слів,
Та той біль прибрати мать не міг ніхто
Пожовтілим листям голос шелестів:
«Він три дні вже не дзвонив мені з АТО»

* * *

За тебе молитись дозволь мені-це так важливо,
Вести перемовини з Янголом, щоб уберіг…
Ти знаєш, життя — це не біль. Це дарунок і диво,
Це сяйво зірок та пригод, й безліч різних доріг..

Дозволь на чекання й на мрію — це так надихає.
Розмова він-на-віч із Богом дається не всім.
Хай Янгол зажди над тобою крило розправляє,
Від кулі, від лиха щитом закриває святим.

Хай слово моє і думки — оберігом в дорогах,
Що робить тебе непоміченим для ворогів.
Молитимусь я на усіх мені відомих мовах,
Проситиму всіх мені знаних святих і богів.

Дозволь…Через простір і відстань тебе обійняти -
То є не важливо: в веселощах ти чи в журбі.
І де б ти не був, маєш завжди і скрізь пам’ятати,
Що хтось оберігами стелить дорогу тобі..
11.04.2021