Красивые поздравления

Вірші лірика

Українська лірична поезія завжди  мала свого читача. Адже слова, які ллються наче пісня і торкаются самого потаємного куточка душі , не можуть залишити читача байдужим. Вірші про кохання  українською — це насолода для душі. Це той елексир, який надає нам сил або розраджує у скрутну годину. Це та енергетика. яка наповнює повітря своїми частками світла та позитиву, любові та краси. Українські поети про кохання завжди писали так щемно і так глибоко, що іноді здається, наче через них говорить якась Божа сила чи Всесвіт передає свої знання людям. Вірші коханим українською , написанні  сучасними поетапми відрізняються від віршів, які писали поети 20 або 19 століття. Але своєї краси українське слово українська поезія не втрачає. Вона стає більш глибокою можливо, або просто трохи іншою, трохи начою, та краса української думки не згаса, а переливається наче діамант, різним гранями, милуючи серце і збуджуючи душу до прекрасного. Тож читайте ліричну поезію , бо лірика кохання варта тої шани, яку ми віддаємо їй своєю увагою та любов’ю.

 

Від автора:

Є вірші, які я пишу, тому що..тому що комусь треба когось привітати.. Щось сказати..ну тобто я пишу, але мене там немає…

А ось лірика -то інше.. то моє.. я там в кожному слові.. в кожній крапці чи комі..Навіть поміж рядками-я є…наче я розпилююсь на кілька мільярдів частинок і наповнюю собою, своїми почуттями слова, рядки, катрени….бо я теє відчуваю… то-мої почуття…Мінливі, грайливі, сумні та божевільні..але то є я..

лірика кохання

Ліричні вірші

Можливо хтось колись скаже комусь мої до тебе слова.. і мої почуття до тебе у цих віршах  будуть жити довго-довго.. може навіть переживуть і нас.. Хтозна.. та в цих віршах нас двоє..Я і ти.. Тому ми є поміж рядками, у цих почуттях, у цих словах..хтось, читаючи ці вірші своєму коханню , таким чином продовжить наше життя ..через енергію слів та словосполучень…

* * *

Відчуваючи дотики пальців на шкірі,
Очі нишком прикрию — відпущу почуття…
Розливаються хвилі магнітні в ефірі,
І затягують дужче мене в забуття.

Голос пестить мій слух, та милує, мов море…
І невиразні мрії огортають теплом…
Наче то через тебе Всесвіт щастям говоре…
Наче янгол мене ледь торкнувся крилом…

Закарбовую в пам’яті мить… Погляд в очі…
Я у сірій блакиті тону… То не сон…
Є багато підвладного силі жіночий,
Та сьогодні тобі я здаюся в полон.

18.01.2016

* * *

Спати вночі мені холодно стало. Незвично…
Небо блакить свою губить, мов скоро розтане.
Киснем повітря біднішає так методично…
Сонце всміхається штучно… неначе востаннє.

І перехожі, мов потяги, йдуть в невідомість.
Замість птахів на деревах лиш ворони крячять…
Дихати я забуваю — втрачаю свідомість…
Очі вдивляючись дивляться, але не бачать….

Хмарами небо закрилось від мене поволі…
І я кричу на весь світ: То чому все так дивно?
Відповідь світлом крізь день шлють поблажливо зорі:
Поруч немає тебе і мені стає зимно…

6.02.2016

* * *

Відпустити тебе чи затримати? Що буде краще?
Затулити весь світ чи стікати водою крізь пальці?
Бути поруч завжди чи покинути напризволяще?
Стати штормом у морі для тебе чи сонечком вранці?

Бути в спрагу водою? Або лихоманкою в спеку?
Може вітром грайливим обличчя твоє цілувати ?
Без питань за тобою збиратись в дорогу далеку?
Стати ціним дарунком чи присмаком терпкої втрати?

Ким ти хочеш, щоб стала? Скажи мені довгим мовчанням…
Лиш очима скажи — я ту відповідь зможу зчитати..
Хочеш подихом стану для тебе? Найдовшим.. Останнім…
Можу.. я усе можу.. та тільки чи варто ставати?

* * *

Юрий Александрович Гибалюк

У твої обійми упаду дарунком,
Що в житті траплялось — забувай скоріш.
На вуста печатку ставлю поцілунком,
Все, що пам’ятаєш — там же і полиш.

Не гадай, що буде наперед, не треба.
Зморшками питання на твоїм чолі…
Зіркою під ноги упаду із неба ,
Щоб життя дорогу освітить тобі.

Тимчасові гості — ми крокуєм світом
І щасливим стати нам хоча б на мить…
Почуттів відтінки  в серці — буйноцвіттом
І чомусь нестерпно хочеться так жить..

10.03.2016

* * *

Я вночі для тебе зірку запалю

Я вночі для тебе зірку запалю…
Хай освітлює усі твої дороги..
І з чола хай прибере усі тривоги,
Зробить все для тебе так, як я велю…

Ще проситиму я Місяць, ми-свої:
Захищає хай твій сон від темних сил,
Поки сонце не зійде на небосхил,
І поки в гаю співають солов’ї…

Попрошу у Бога, щоб тебе беріг,
І триматиму тебе десь біля серця…
Ти за це на мене, любий мій, не сердся…
Бо моє кохання-то твій оберіг…

А як скажеш, що не треба — я піду…
Не ридатиму і рук ламать не стану…
Я серпанком у твоїм житті розтану,
Та не згасну — в небі зіркою зійду…

11.07.2016

Не загуби мене

Допоки буде мені цікаво
І похвилинно про день питатиму,
Це значить, що я тебе кохаю і кожен день ти в моїй душі…
А як розпитувать буду мляво
І інтерес свій лише вдаватиму,
То значить втримати не зумів мене і ми потроху стали чужі…

Допоки в очі твої — заглядую,
На щоках ямочки — виціловую,
Пріорітети не мають значення, твій біль у тілі моїм болить…
Я буду завжди тобі розрадою,
Й своє кохання я не приховую,
Ти лиш не стався до нього байдуже, бо то свіча ніби — гасне вмить..

Допоки серцем тобі відкритая,
Все розумію я, пробачаючи,
Ти збережи все, як є потребою, бо почуття мої — то скарби.
Життя, то книга та не підшитая,
Листки зім’яті у ній гортаючи,
Не загуби мене на сторінці десь і серед літер не загуби…

23.08.2016

Осіннє 

НасипАла осінь зорі у волосся
І співало море про своє життя.
Все, що поміж нами, любий, відбулося
В неозоре небо відпускаю я.

І підхопить Всесвіт неспокійні хвилі,
Рознесе по світу серця мого щем.
А зірки на небі мерехтять безсилі
Й опадають в море зоряним дощем.

Я підставлю руки — хай в мої долоні
Крапелькою щастя упаде зоря…
Поцілунок долі на вуста солоні,
Спрагла за тобою, відчуваю я…

11.09.2016

* * *

Закривалась від тебе… іншими.

Затулялась важливими справами…

Не ставали думки мої гіршими,

Не робились тобі … заставами…

Все змішала: світи з планетами…

Все робила — тебе забути би…

Говорила душа сонетами,

Та я руки тримала зіткнУтими…

Затикала їй рота: «Мовчи ж бо вже!»

Та вночі чула всхлипів марення…

А ізрання: «Бог хай тебе… береже!» -

Це кохання мого … відзеркалення.

Так, я сильна, я можу геть усе!

Серце рвати й вітрам усім кидати…

Хай мій розпач по світу рознесе…

Я навчуся про біль душі… вІдати…

Я знання тії питиму… літрами…

Лікуватиму тих, хто в журбі…

Лиш вночі, перед Богом, молитвами…

Я проситиму щастя… тобі …

 28.02.2017

 

Один комментарий на “Вірші лірика”

  • Валентина Миколаївна:

    Які гарні рядки.Стільки любові,стількі ніжності і неймовірні почуття.Хтось, кому вони присвячені були -мабуть дуже щаслива людина.

    Дякую автору, що ділиться, бо сьогодні не так багато віршів, які б хотілося прочитати коханій людині.

Оставить комментарий

Если вам приглянулся стих и вы решили его разместить у себя на страничке или использовать в дальнейшем в конкурсах, уроках, тематических вечерах, указывайте пожалуйста авторство и ссылку на сайт. Это не сложно и не будет считаться воровством.
Свежие комментарии
Рейтинг@Mail.ru Каталог webplus.info
Яндекс.Метрика