Красивые поздравления

Вірші Небесній Сотні

Гірко писати про Небесну Сотню. Але вони мають лишитись у нашій пам’яті не тільки для нас, а і для нащадків. Адже прийде час, і хтось знову захоче все перекрутити, перебрехати і попаплюжити пам’ять хлопців, які поклали своє життя на Революції Гідності. Не всі це зрозуміють. Так, це іноді буває важко розуміти тим, хто звик до брехні та рабськього існування,  хто вміє тільки на кухні бурчати, а нічого не робити для свєї країни. А безкоштовно і подалі. Мені випала велика честь писати вірші для трьох героїв Небесної Сотні, і я намагалсь не просто написати про той душевний біль, які вони своїм відходом, покинувши нас, причинили своїм рідним та нам,усім нормальним людям. Я намагалсь написати історію. Історію їх боротьби та героїзму. Щоб коли через надцять років хтось із нащадків прочитав того вірша, він зрозумів, що насправді відбувалося на Майдані. Чому ці хлопці пішли відстоювати свою честь, гідність, свою країну. Від хабарників та нелюдів, від корупціонерів та бандитів. Низький уклін нашим героям, які відлетівши у небо і ставши до лав Небесної Сотні, стали янголами -охоронцями нашої країни.

 

21 листопада у Івано-Франковську у музеї Небесної Сотні відбуватиметься презентація збірки поезій присвячених Небесній Сотні, куди увійшли мої вірші. Книгу покажу пізніше. Я теж була запрошена на презентацію, прочитати свої вірші, але на даль, робота і я не змогла відвідати Франківськ..

ybm2yclgly4

Тернопільська обл..
Слободян Тарас Ігорович (10.12.1982- грудень-січень 2013 (‘14 )
Тернопіль

taras-slobodyan

Працював у Тернопільському
національному економічному університеті. Неодружений.
Хлопець перебував на Майдані під час заворушень у Києві, проте потім безслідно зник. Знайшли його мертвого у лісі на Сумщині, без кисті руки з
численними слідами тортур. Точної дати смерті встановити не вдалось. Відомо лише, що сталось це в проміжку часу між кінцем грудня 2013 року та початком січня 2014 року.

Тридцять перша зима

Тридцять перша зима вийшла зовсім незграбна..
Тридцять перші літа впали в ноги тобі..
А країною наволоч лізла нахабна,
Набиваючи сріблом кармани тугі.

Не стерпів. Не змовчав. Бо не сила терпіти,
Що країну скубуть, топлять в злиднях її…
Тридцять перша зима… Тобі б жити і жити…
Цвіт народу, країни, своєї землі…

Весь Тернопіль в квітках, у пошані схилився,
І уже неможливе твоє забуття.
Тут Герой України колись народився,
Щоб за рідну країну віддати життя.

* * *

Що, Тарасе, по собі залишив?
Батька й матір, посивілих враз?
Поселились в хаті сум та тиша
Чорно-білим світ став в одночас.

На Майдані бились побратими,
Поряд телефон твій не змовкав…
Та далеко був, уже не з ними…
Під кущем калини помирав..

А кати, глузуючи, вбивали -
Та Господь підмоги не надав…
Первоцвіти рясно розцвітали
Навесні, де кров ти проливав..

Над Тернополем сіяє зірка,
То душа Тарасова нам світить,
Плаче зорепадом небо гірко,
Розсипаючи по лісі первоцвіти..

—————————

Подригун Олександр Володимирович (23.01.1972 — 23.02.2014)
Хмельницька обл., Білогірський р-н, с. Залужжя

__mama_vidznachala_sviy_den_narodzhennya_i_ne_znala_scho_sina_vzhe_nemaye_v_zhivih_1_2014_06_25_05_28_56

Відразу після побиття 30 листопада 2013 року «Беркутом» мирних активістів приїхав на Майдані Незалежності у Києві, де став активним учасником Революції гідності.
21 лютого 2014 року був жорстоко побитий, внаслідок чого отримав важкі тілесні ушкодження. Його знайшли на вулиці Лісовій у Києві з розбитою головою, череп проломили так, що кістки увійшли у мозок. Був шпиталізований до
однієї з київських лікарень, де і помер.

* * *

Надію січень кидає до ніг.
Майдан стоїть. Заграва в небі сяє.
Подумати Сашко тоді й не міг:
В останнє уродини зустрічає.

А через місяць, точно день у день,
Коли лунали постріли мерзотні,
Стояв під звуки янгольских пісень
З братами мужньо у Небесній Сотні.

Життя недовге — лише сорок два,
Своїх пісень не встиг всіх заспівати…
І вулиця, що зветься «Лісова»
Тебе назавжди буде пам’ятати.

Сашко Подригун! Ввійдеш в майбуття
Ти пам’яттю та шаною людською,
Залужжя знає Україна вся,
Хмельничинна пишається тобою!

———————

 Арутюнян Георгій  Вагаршакович (04.07.1960-20.02.2014)

м. Рівне

0d652cc-1-1-667

* * *

У вірменській душі серце билось вкраїнське,
І палало нестримно, наче птаха політ,
Та прошила накрізь пуля злая, чужинська,
Обірвалось життя, на Майдані поліг…

Плаче небо сумне, плачуть хмари та зорі,
«Плине кача» над Києвом, все у квітках…
Ти пішов в небеса, у края неозорі,
Полетіла душа, наче зранений птах.

Місто Рівне ховало Георгія щиро,
Та країна героїв своїх пам’ята,
І у сотні Небес спочивай, брате, з миром,
Обіцяємо: житиме справа свята.

Ми здобудемо гідне життя та свободу,
Для народу, країни в тяжкій боротьбі…
Ти — небесний герой, ти є приклад народу,
І вклоняється низько країна тобі..

Був етнічним вірменином, але дуже любив
Україну, її культуру та історію,
був справжнім патріотом своєї нової
Батьківщини, відчував біль своєї нової
держави, вболівав за її долю, підтримував її
в боротьбі за свободу, прагнув
їй добра та кращого майбутнього, мав
активну громадянську позицію, не
міг миритися з безправ’ям та соціальною
несправедливістю, був готовий
віддати заради української землі найцінніше
– своє життя.
Взимку 2013-2014 років перебував на
Майдані Незалежності у Києві,
де був активним учасником Революції
гідності. 20 лютого 2014 року
загинув біля Монументу Незалежності
внаслідок вогнепального
поранення, куля снайпера увійшла в ліву
частину шиї і вийшла через
праве плече. Похований у місті Рівне на
Новому кладовищі.

 

Оставить комментарий

Если вам приглянулся стих и вы решили его разместить у себя на страничке или использовать в дальнейшем в конкурсах, уроках, тематических вечерах, указывайте пожалуйста авторство и ссылку на сайт. Это не сложно и не будет считаться воровством.
Свежие комментарии
Рейтинг@Mail.ru Каталог webplus.info
Яндекс.Метрика