Красивые поздравления

Вірші про українську мову

Українська мова — сама мелодійна, сама співуча мова на Землі.  Є багато гарних мов у світі, але тільки українська мова звучить, немов переливи водограю, яку хочеться слухати знову і знов. Вона, наче пісня, наче шепіт вітерця, наче дзюркотіння струмка, кришталева та чиста.

Але багато років, десятилітій її ганьбили та паплюжили, змінювали та забороняли. Перетворювали на суржик або якусь пародію. Це все робилось для того, щоб не залишилось про українську мову навіть згадки. Бо народу без мови не існує. Та попри все, українська мова відроджується та набирається сили, розквітаючи, наче сад навесні, після довгого зимового сну. Цей вірш я присвячую українській мові, бо це є мова моїх пращурів, моїх батьків, моєї країни. Шануймо її.

 

9 листопада 1997 року указом Президента України було призначено свято української мови та писемності. А отже, відтепер, кожного року 9 листопада ми будемо читати вірші та співати пісень про рідну мову. А також писатимемо диктати з мови. Тому вірші про мову будуть дуже доречні до цього дня.

українська мова

Моя мова

Мово моя, мово!
Кажуть: калинова,
Я ж скажу :бідова
й довгий твій терпець!
за тебе — вбивали,
З рота — виривали,
Сміху піддвали,
хай би йому грець!

Що тобі робили?
Розказать — несила,
З пуп’янка душили, щоб тебе не знать.
Життя не вблаганне,
Та ти — невбиванна,
Мово нездолана, не можеш мовчать!

Суржик твій -приправа,
В піснях — золотава,
На вустах — заграва, аж на серці — щем.
Феніксом зродилась,
Ризами прикрилась,
Словом зколосилась й пролилась віршем.

Буде час минати:
Перемоги й втрати,
Але варто знати — ти це пам’ятай:
Це — пароль народу,
Код нашого роду,
Мова — це свобода,ти її плекай!
7.11.2017

Українська мова

 Ти була закута, рідна, у кайдани

Та зневажливим відмічена тавром,

Із тобою розправлялися тирани,

Убиваючи і словом, і пером.

І спаплюжуючи, ноги витирали

Об святе, що в серці кожного у нас.

З брудом змішуючи, хвацько кепкували.

Сподівались: забуття настане час!

Бо народ без мови, то неначе бидло,

Що похнюпившись, несе ярмо своє.

Та прокинулися люди — остогидло!

Зрозумів народ, що в нього МОВА є!

Зазвучала, мов мелодія грайлива,

Переливом самоцвітів на вустах,

Мова щира, оксамитово-зваблива,

Ти країною летиш, неначе птах.

Полониш собою, наче в буйноцвітті

Зачаровує калина навесні,

Українська мова — найгарніша в світі

Найгарнішої країни на Землі!

26.10.2014

 

Оставить комментарий

Если вам приглянулся стих и вы решили его разместить у себя на страничке или использовать в дальнейшем в конкурсах, уроках, тематических вечерах, указывайте пожалуйста авторство и ссылку на сайт. Это не сложно и не будет считаться воровством.
Свежие комментарии
Рейтинг@Mail.ru Каталог webplus.info
Яндекс.Метрика