Красивые поздравления

Вірші про життя

Тут будуть зібрані вірші моєї мами, Лариси  Миколаївни Кобилянської -Строган, яка зараз друкується під псевдо — Соня Буре. А писала вона вірші, коли ще жила в місті Інгулець, (Дніпропетровщина) вчителювала і вболівала за Криворіжжя. Адже тепер цей мікрорайон є теж Кривий Ріг. Коли вона вчителювала, учні, батьки та колеги знали її під призвіщем -Алексійчук. Але це не головне. Головне те, що вірші, написані 20 років тому так  і досі не втратили своєї актуальності. Тут будуть вірші і про виховання, і про добре ставлення до оточуючого світу, і про людянність. Про байдужість та про все, що стосується нашого життя. Тому так рубрику і назвали — Вірші про життя. Майже нічого не змінилося за ці двадцять років у багатьох головах наших співвітчизників,  тому хочеться, щоб ці вірші  були не просто прочитані, але і змінювали людей, які їх  читають.

Дуже часто ми, не зважаємо на деякі речі у вихованні дітей, а потім у нас жнива байдужості та жорстокості у суспільстві. Може саме тому зараз у країні війна, а  до влади ми двадцять п’ять років вибирали не тих людей? Можливо тому наші кращі розуми та підприємці покидають нашу країну у пошуках кращої долі та примінення своїх знань? Варто задуматись над цим, адже все починається з виховання. З нашого ставлення та прикладу.

Уроки виховання

 

 

Вийшла баба, а в під’їзд
Шмигнув котик скоро.
Баба в крик:»Який садизм!
Най тобі, потвора!

От гидота, ще й яка,
Ще й в під’їзд щосили!..»
Раптом бідного кота
Палкою побили.

Бив зразковий сім’янин.
Мав дітей, аж трійко,
Тут і син поміг один,
Старшенький, Андрійко.

Баба весело й собі:
- Бийте цих уродів!
Сірі, білі і рябі,
Не дають проходів!

Час ішов, життя плило.
Все часи міняють.
І хлопчисько підросло,
Бабу доганяє…

Хап за руку:» Гаманець!»
Гидко розсміявся:
- Ну, старуха!» Камінець
Десь в руці узявся…

По горбу їй, як коняку -
Кров зацебеніла.
Баба впала з переляку
І заголосила:

- Боже, люди, що це є?
Хто ж вас научає?
Хто показує таке?
Бога в вас немає!

А Андрій їй: «Цить, стара!
Ти ж сама казала:
Бийте, діточки кота!
Щоб було їм мало!

Я слухняний, ввійшов в смак…
Ладно баба «квакать».
Вміли виховати так,
То чи варто плакать?!

25.10.1989року (Інгулець — Кривий Ріг)
Автор: Соня Буре

 

Комментарии запрещены.

Если вам приглянулся стих и вы решили его разместить у себя на страничке или использовать в дальнейшем в конкурсах, уроках, тематических вечерах, указывайте пожалуйста авторство и ссылку на сайт. Это не сложно и не будет считаться воровством.
Свежие комментарии
Рейтинг@Mail.ru Каталог webplus.info
Яндекс.Метрика